*navorpiti
: цслав. ндврдпнтн invadere (Mikl.), словен. navrdpiti 'закладывать складки' (Plet. I, 679), польск. nawropiec 'гневаться, бурчать' (Warsz. Ill, 209), др.-русск. наворопити 'напасть' (Лавр. л. 6633) (Срезневский И, 271), наворопити 'стремительно, внезапно напасть (нападать); идти в наступление' (Флавий. Полон. Иерус. I, 26. XV в. ^ XI в.) (СлРЯ XI-XVII вв. 10,41), наворопити 'совершить набег на кого-л., напасть' (ЛН ХШ-XIV, 32 об. (1164); Там же, 102 (1225) и др.) (СДРЯ V, 130), блр. диал. нывардпщь 'наложить много, навалить, нагромоздить' (Бялькев1ч. Мапл. 291), наваропщь 'много налить' (Грыг.) (ЭСБМ 7, 173). - Сюда же макед. диал. производное наврапито 'внезапно, неожиданно' (Д. Маленко. Зборови од Охрид. - MJ II, 6, 1951, 144).
Сложение па- и гл. *vorpiti (см.). См. ЭСБМ 7, 173; Фасмер I, 354.